На табуретці,за столом,сидить тато й читає Біблію.Підходить пятирічна донечка й подає великий аркуш паперу й говорить:
Ти покажи мені,татусю
Як «Йосип» пишеться,скоріше.
Про нього повість розкажи всю,
Та постарайся,як гарніше.
Батько бере на руки донечку й починає розповідати Біблейну історію.
Міняється декорація.Сидять біля вогнища дванадцять синів Якова;стережуть овець(чути блекіт овечок),ведуть бурхливу бесіду,грають в карти,а Йосип в різнокольоровій одежі стоїть осторонь.
В часи далекі,дуже древні,
Дванадцять батько мав синів;
Отари в них були кочевні
З корів, овечок та козлів.
Без нагляду татуся й мами
Брати отари стерегли,
Самотні днями і ночами,
Шкідливе там життя вели.
Та менший,Йосип,був хорошим
Про це все тату докладав.
Братам гріх очі запорошив;
Ненависний він став братам.
Та ще два сни він розказав їм,
Про сонце, місяць та снопи,
Йому як в ноги поклонились,
Геть як царю його раби.
Знову міняється декорація.Яків проводжає меншого сина Йосипа, провідати своїх братів.Допомогає закинути на плечі важку торбину з продуктами.Йосип відходить,батько навздогін махає рукою.
Ось знову тато проводжає
Малого сина до братів.
Його він більше всіх кохає
Й ніколи б лиха не хотів.
Вже цілий день шукає Йосип
З отарами своїх братів,
Нести харчі зморився досить
Та прилягти б уже хотів
Та мандрівник звідкільсь з'явився
Й сказав: «Пішли брати в Дафан».
Знов поспіша,хоча стомився,
На зустріч всім своїм братам.
Знову помінялась картина.Сидять брати біля вогнища.Здалеку підходить Йосип.Дуже радий,що віднайшов своїх братів.Вони його хапають,роздягають і кидають у рів.
Здалека постать розглядівши,
Замислили на брата зло;
Убити,наголо роздівши
Й сказати батьку: «Так було…»
Та пожалів Рувим сновидця,
Сказав,щоб вкинули у рів.
На сцену виходить караван купців.Іуда з ними торгується,показуючи ціну за нього на пальцях.
Погодились і караван відходить,ведучи на мотузку,привязаного Йосипа.
Здалека караван з'явився
З добром і свитою купців.
Тут брат Іуда здогадався
Продати Йосипа купцям.
Не довго з ними торгувався,
Йому ціна лиш двадцять вся.
Ех ви,брати,по крові рідні!
За що ж його ви продали?
Невже ви є такії бідні?
Зв'язали руки й повели.
Прийшов Рувим й коли побачив,
Що Йосипа в рову немає,
Одежу рве і гірко плаче,
Душа і стоне і ридає.
Та жити треба й щось робити,
А батька втішити їм як?
Неправдою свій гріх прикрити
Вони рішили,-зробим так
Одежу Йосипа порвали
Й замазали в крові козла,
Зміна сцени.Стоїть Йосип.Підходять його старші сини й показують розірвану,в крові Йосипову одежу.Він падає ниць,закривши лице руками й гірко ридає.
Прийшли до батька й показали
Як звірі наробили зла.
Впізнав одежу сина,Яків,
Свою порвав,на землю впав
І довгі дні скорботно плакав
Та втіхи для душі не мав.
Із-за куліс звучить голос диктора(тата),супроводженний музикою.Міняється сцена.Ставляться декорації царського двору.На троні сидить фараон,рядом знаходиться,богато одітий Йосип й про щось розмовляє з фараоном.Вводять в бідних одежах одинадцять братів Йосипа,він їх впізнає,а вони його ні.
В Єгипті Йосипа продали
Для царедворця у раби
Та ангели допомогали
Йому в усьому,що робив.
---------------------------------------
За те,що жінка спокушала,
Щоб Йосип з нею впав у гріх,
В тюрму душа його попала,
Бо це зробити він не міг.
Звела поклеп вона на нього.
Ніби знасилити хотів
Та захистив Господь святого
І він тюрмою володів.
Як розгадав сон виночерпця,
До фараона в дім попав;
Йому за вірність впав до серця,
Замісником царя він став.
Бог спас від голоду країну,
Відкривши Йосипу вві сні,
Та що робити в ту годину,
Слова поради дав ясні.
Щоб в зерносховища складали
Всі залишки свого зерна
Й коли дні голоду настали,
Душа ніяка не вмерла.
* * *
Впізнав братів своїх тут Йосип,
Коли прийшли зерна купити;
Насипав у мішки їм досить
Та розпитав їх,як там жити,
Про Веніаміна,свого брата,
Про батька та про всю родину,
Була та зустріч довгувата…
Закрив в тюрму їх за провину.
Паралельно розповіді,міняється картина дій.
А відпускаючи сказав їм,-
Без Веніаміна не вертатись.
В залог залишив Симеона,
Що він їх брат,не міг зізнатись.
Була у них і друга зустріч,
Бо голод всім не рідна тітка;
Веніамін сидів з ним опліч,
А Йосип цвів,неначе квітка.
Що брат він рідний їм відкрився,
І що вину їм він прощає;
Сльозами радості залився,
Що Бог отак людей спасає.
Їм повелів привезти батька,
А разом з ним і всю родину.
Йде батько,брати з сім'ями.Йосип їх зустрічає,обнімає.
Вечеря та була багатська,
А балачок,-не на годину.
---------------------------------------
Ось Йосип батька зустрічає,
Брати та сестри,вся родина,
Ніби царя його вітає
Та всі схилились на коліна,
А він з землі їх піднімає
Та й обніма і всіх цілує.
Так Бог зло в радість повертає
Бо Він Любов є.Алілуя.
* * * * * * * *
Знову на сцені ,на табуреці сидить батько,а на руках спить донечка.Він її гладить по голівці й промовляє:
Хай завжди сняться тобі,доню,
Біблейні повісті Любові,
Де Бог протягує долоню,
Спаса людей в Пречистій Крові.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 12127 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4,2
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Православная сказка - Николай Морозов Традиционные герои русских сказок Баба Яга, Кощей Бессмертный, Леший, Водяной, Василиса Прекрасная и другие живут околоцерковной бытовой жизнью. Но они забыли о чем то очень важном :)
Поэзия : Кухня Мироздания… (Это просто - наша работа) - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Как нашей Пищей являются – Физические Тела Низших Животных…, кои Мы Никак Не Уподобляем Своему Образу и Подобию, а посему Поглощаем Их без Зазрения Совести и Раскаяния в Содеянном (или Попустительствующим) Нами…
Так же и Пищей Создателя являются – Наши Духовные Тела…, кои Представляют Собой Мельчайшие Клеточки Вселенского Организма Творца…
В Своё Время Все Души-Закуски Попадут в Подобающее только Им Одним – Место…
…Кто-то на Стол Создателя (Званные, Избранные на Пиру Бога)…
…Кто-то в погреб для Выдержки и Хранения (Ожидания своего Часа)…
…а кто-то на переработку и переделку Сознания (Уничтожение, Тронутой Плесенью Порока Личностной Основы)…
Слишком Многие Негативные Сущности Мироздания Пытаются полакомиться Человеческими Душами, ибо Паразитируют на Них, хотя и Не Принадлежат (Никак Не Относятся) к Нашему Миру…, а посему Не Имеют Законного Права на Сбор Семян, ими Не Сеяных…, но Алчно Желаемых…
В том чтобы Не дать Им эту Возможность, состоит Часть Нашего ОбщеПланетарного Долга…
Светлым Достойным (Духовно Живым) - Светит Мечта Рая…
Некоторым из Них… Место Рядом с Творцом… за Его Столом Сознания и Бытия…
Тёмных Недостойных (Духовно Мёртвых) – Как голодный Пёс, Жаждущий хоть Кости от Духовной Плоти… Ожидает Ад… (Разрывание-Растаскивание) Духовной Плоти Иномерными Падальщиками…
Нас же Самих, Ни на Мгновение Не Покидает Бесконечная Работа по Отбору, Сортировке, Сопровождению и Защите Добрых Зёрен Вселенского Посева… от Ненасытной Своры, Стремящейся Любыми Путями Заполнить Свою Вечно Зияющую Духовную Пустоту (Утробу)… и затем, Войти в Наш Земной и без Того уже Несчастно-Несправедливый и Несовершенно-Разумный Мир…
Но, сия Утроба - Бесконечна и Никогда Не Сможет Насытиться… Индивидуальными Душами, кои Она Беспощадно Превращает из Великого Вечного Творения Вселенской Мечты – во Временное Безликое Месиво Питательного Бульона Хаоса и Деградации…, Распада и Тления…
Различие Качеств Человеческих Сознаний Порождает Различие Их Человеческих Судеб…, Закусок…
…Меньшая Часть из которых – будет плотоядно съедена Создателем… и Продолжит Свой Дальнейший Жизненный Путь уже в Составе Его Вселенского Организма…
…Большая Часть будет – Безжалостно Уничтожена, за Ненадобностью и Негодностью (НеДОБРО-КАЧЕСТВенностью)…
…и лишь Крайне Ничтожная, но ЛУЧШАЯ Их Часть - Послужит Основой для Следующего Посева…
…Посева Человеческих Зёрен в Иных - Неразумных и Пока Ещё - Бездуховных Мирах Тёмного Хаоса, лишённого Истоков Духовного Бытия…
…ибо – Посев Этот, есть – Основа Жизни Мироздания…
…в Различных Формах…, в Различных Телах…, в Различных Вселенных…
…но, Непременно, Всегда с одним и тем же ЗЕРНОМ, - С ЧЕЛОВЕЧЕСКИМ СОЗНАНИЕМ!..
Пусть это сказано – Образно, Непривычно и Непонятно…
…но лучше ТАК, чем вообще - НИКАК…