В отражениях дней и на крышах забытых домов;
часто холодом веяло так, что знобило немного.
Посреди ожиданий и утраченных солнечных снов,
я лишь слышал внутри - голос нежный, в нем эхо признаний...
Это было со мною, а может быть просто вчера.
Я опять перепутал, внезапно ворвался без стука.
Кто-то робко смеялся, но а я, вечера...
Проводил возле этого близкого звука...
Звук, как лучик надежды, освещал постепенно внутри,
согревая те сонные части души и сознанья.
И как прежде, он ветренно, отрывал от земли
Унося все те нежные сердцу признанья...
Он показывал дали, он грел нас вблизи...
Он простой, но родной, как Небесный рассказчик...
Но а кто-то советовал земную любовь позови...
Но зачем мне земная любовь, когда небо здесь слаще...
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 4342 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
